Карла Міхаеля Цірера знали й поважали у Відні багато хто. Він був четвертим і останнім музичним керівником придворних балів. Ця людина всім серцем любила музику, під його керівництвом оркестри виконували унікальні шедеври. Про життя і творчість Цірера читайте тут viennaski.eu.
Дитинство та юність
Народився Міхаель 2 травня 1843 року у Відні в родині виробника капелюхів. З раннього дитинства хлопчик навчався ремесла свого батька, але незабаром проявив інтерес до музики. Батьки, помітивши це, вирішили віддати сина в клас фортепіано. Незабаром хлопчик вступив до Віденської консерваторії. Коли Міхаелю виповнилося 19 років, він почав писати свої перші невеликі композиції.
У 1863 році він дебютував на диригентському подіумі зі своїм першим власним оркестром у Данабад Хол. Такий стрімкий підйом у кар’єрі пов’язаний з кількома іменами, насамперед з Карлом Гаслінгером, який підписав контракт із Цірером і знайшов йому хороших учителів музики.
У 1866 році Цірер створив свою першу оперету “Рай Могомета”. У 1870 році він почав гастролювати Європою разом зі своїм оркестром і завойовувати серця людей.
Професійна музична кар’єра
Незабаром вальси, марші та польки Цірера заповнили найбільші віденські заклади того часу. Він становив дуже велику конкуренцію родині Штраусів, яка з цієї причини рідко виконувала його твори на своїх концертах. Хоча у самого Цірера твори Штраусів були невіднятною частиною програм.
У Цірера були прагматичні причини складати нові твори. Через майже щоденні концерти капельмейстерам потрібно було постійно тішити публіку чимось новим. Також додатково доводилося писати композиції для імператорської родини.
У рамках своєї музичної діяльності, яка тривала понад 50 років, творчість Цірера включає загалом 556 номерів опусів, а також 200 недатованих п’єс, 23 оперети, найвідомішими з яких є: “The Vagabond King”, “Fremdenführer”, “Liebeswalzer”.
Опереткові успіхи Цірера тісно пов’язані з розвитком віденського музичного видавництва Доблінгера, що розташовувалося на Доротеергассе. Варто зазначити, що завдяки творам великих композиторів це видавництво досягло великого фінансового успіху і стало одним із найважливіших віденських видавців оперет.
Незабаром, попри великі успіхи, Цірер вирішив покинути віденську сцену й став військовим капельмейстером. Причини цього вчинку не відомі, але аналізуючи історичні довідки можна припустити, що геній просто хотів уникнути тиску з боку конкурентів.
Призначення його капельмейстером музичного оркестру піхотного полку “Hoch-und Deutschmeister Nr. 4” стало великим моментом для військової музики й самого Цірера. Його діяльність як військового капельмейстера була настільки зразковою, що за його прикладом в Англії, Іспанії та Америці були створені військові оркестри.
У 1907 році Міхаеля Цірера призначили на посаду керівника придворного музичного оркестру.
Повне банкрутство
Після Першої світової війни й падіння монархії, кар’єра і здоров’я Цірера почали погіршуватися. Залишок свого життя музикант провів у бідності, оскільки вклав усі свої заощадження у військові облігації. Люди почали забувати великого музиканта. Лише з нагоди його 75-річчя (1918 рік) імператор Карл I нагородив його Лицарським хрестом ордену Франца-Йосифа.
Останньою композицією Цірера була “Mein Herz lass ich in Wien zurück”, яка вперше прозвучала на прем’єрі фільму “Carl Michael Ziehrer, der letzte Walzerkönig”. Це сталося 24 жовтня 1922 року за три тижні до його смерті.
14 листопада 1922 року Карл Міхаель Цірер пішов з життя. Його поховали на почесній могилі міста Відня на Центральному цвинтарі, недалеко від місць останнього спочинку Ланнера і Штрауса.