Анна Фрейд — відома особистість не лише в Австрії, а й далеко за її межами. Жінка пішла стопами свого батька. За роки своєї роботи вона добре влаштувалася у Великій Британії, написала велику кількість навчальних посібників, книг, публіцистичних статей, повідомляє viennaski.eu.
Інтерес до психології з дитинства
Анна народилася у Відні 3 грудня 1895 року в сім’ї психоаналітика Зигмунда Фрейда. Дівчинка була шостою молодшою дитиною. Батько через свою зайнятість мало приділяв часу доньці, більше її вихованням опікувалася мати й старші брати та сестри. Фрейди жили заможно, тому могли дозволити собі користуватися послугами няні, яка була близькою подругою Анни.
Дівчинка розповідала їй про свої страхи, переживання, які незабаром визначили її долю. Також, щоб дати своїм дітям гарну освіту, Фрейди запрошували додому до себе педагогів.
Анна росла допитливою дитиною. У 13 років дівчинка зацікавилася тим, чим займався її батько — психоаналітикою. Вона прочитала низку праць Зигмунда. Дізнавшись про це, він вирішив приділяти більше уваги доньці та все ж таки взяв її виховання у свої руки.
Закінчивши вивчення шкільної програми, Анна вступила до спеціального закладу, який готував майбутніх учителів. Далі почала працювати в школі викладачем початкових класів, паралельно спостерігаючи за формуванням дитячої психіки.
У вільний від роботи час дівчина відвідувала батьківські лекції, де мала змогу поспілкуватися з інтелігентними чоловіками. Згодом батько став особистим консультантом і педагогом доньки, до цього кроку його привели об’єктивні причини.
Успішна кар’єра
Наприкінці 1910 року Анна вирішила закінчити викладацьку діяльність. Вона приєдналася до наукового кола високоосвічених людей. Дівчина не пропускала жодного міжнародного заходу, де брали участь автори низки прогресивних ідей.
У цей період Фрейд поставила собі за мету — стати членом Віденського психоаналітичного товариства. Для цього вона провела дослідження і зробила доповідь.
У 1932 році Анна почала працювати психологом-практиком, спеціалізувалася на проблемах підлітків і маленьких дітей. Набутий раніше педагогічний досвід допомагав їй більше, ніж опубліковані на той час статті та посібники.
Завдяки порадам батька і його допомозі, Фрейд змогла побудувати хорошу кар’єру і домогтися керівних постів. Отримавши міжнародне визнання як генерального секретаря психоаналітичного товариства, вона привернула увагу багатьох людей.
Незабаром, використовуючи методи, розроблені раніше Зигмундом, Анна заснувала напрямок, який базувався на понятті “я”. У центрі его-психології частини неофрейдизму, стояли дитячі переживання як відображення буття.
Пацієнтами Анни були підлітки, працюючи з ними, вона змогла познайомитися з сімейним правом, а результати сеансів описати в низці наукових статей. Більшу частину особистого часу Фрейд присвячувала своїй клініці, в якій допомагала дітям, що потребували допомоги.
Анна зробила великий внесок у науку, застосовуючи ігрову терапію, яка ефективно вплинула на психологічний стан жертв Другої світової війни. Безліч випадків, описаних у працях з психології, були цікавими й водночас складними.
Колеги Фрейд з різних країн світу визнали її авторитет, теорії, представлені нею в наукових роботах, використовуються навіть у сучасній медицині. Дві унікальні книжки Анни “Его і механізми захисту” та “Вступ до психоаналізу для педагогів”, що були опубліковані у 1930 році, викликали в суспільстві справжній фурор.
Людям, які читали твори, подобалася їхня доступність викладення, кожен міг легко знайти відповідь на своє запитання. Гарантією успішного лікування дитячих травм вважалося сучасне усунення практичних зовнішніх загроз.
Плацдармом для практичної та наукової діяльності Анни була Гемпстедська клініка в Англії. На базі закладу було створено курси для зацікавлених людей. Фрейд розробила програму додаткової освіти, підготувала велику кількість лікарів.
У 1982 році перебуваючи у своєму особняку в Лондоні, Анна Фрейд пішла з життя. Її будинок з унікальним дизайном, великою кількістю особистих документів, фотоархівів було перетворено на музей.