Карл Вітґенштайн — це ім’я, яке сьогодні відоме переважно в контексті його геніального сина, філософа Людвіга Вітґенштайна. Однак сам Карл був постаттю неймовірного масштабу і драйву. Його життя — це класична історія про те, як людина зробила себе сама. Чоловік пройшов довгий шлях від амбітного молодого підприємця до одного з найвпливовіших сталевих магнатів не просто Австрії, а всієї гігантської Австро-Угорської імперії. Далі на viennaski.eu.
Трохи про майбутнього підприємця
Карл Отто Клеменс Вітґенштайн (1847–1913) був людиною, чий життєвий шлях втілив саму суть епохи індустріалізації. Народився Карл 8 квітня 1847 року в Саксонії у родині успішного торговця вовною, Германа Крістіана Вітґенштайна. Родина, попри своє єврейське коріння, завчасно прийняла протестантство, щоб інтегруватися у суспільство. Коли через революційні події 1848 року Вітґенштайни переїхали до Відня, вони вже міцно трималися християнських традицій.
Юний Карл був абсолютно некерованим. Вперше він втік з дому в 11 років зі стін віденської гімназії. Як він пізніше згадував, він пішов куди очі бачать, знімав плащ, щоб виглядати жалюгідним бродягою, і майстерно вигадав сльозливу історію, аби отримати допомогу. Його швидко знайшли за телеграмою і повернули додому.
Невдовзі його відрахували з гімназії за сумніви, висловлені в шкільному творі, щодо безсмертя душі. Батько вимагав, щоб він склав випускні іспити, але Карл мав інший план: він втік удруге, цього разу — до Америки, щоб його вже точно не наздогнали. Отримавши 200 золотих у сестри, він купив паспорт за пару монет і навесні 1865 року висадився у Нью-Йорку лише зі скрипкою в руках. Він працював офіціантом, грав на танцях, потім, після вбивства Лінкольна, возив на човні пресоване сіно, а у Вашингтоні влаштувався на роботу, де розносив напої у барі, де заробіток був вищий.
Продемонструвавши свій упертий норов, через півтора року Карл Вітґенштайн повернувся до Відня і вступив до політехнічного інституту, але все ще не міг знайти своє справжнє покликання.Під час своїх подорожей він на власні очі ознайомився з промисловим виробництвом Заходу. Це і стало його найкращим університетом.
Цей досвід заклав основу для майбутнього тріумфу. Карл Вітґенштайн став австрійським сталеливарним магнатом, якого часто порівнювали з його другом, американським промисловцем Ендрю Карнегі. До кінця XIX століття він фактично контролював монополію на залізні та сталеливарні ресурси всієї Австро-Угорської імперії, а до 1890-х років здобув один із найбільших статків у світі. Водночас він був батьком не менш відомих особистостей: концертного піаніста Пауля Вітґенштайна, видатного філософа Людвіга Вітґенштайна та філантропки Маргарет Стонборо-Вітґенштайн. Давайте разом поринемо в історію успіху підприємця Карла Вітґенштайна.
Підкорення австрійської промисловості
Після бунтарських мандрів Європою та Америкою Карл Вітґенштайн повернувся до Австрії, щоб розпочати свою неймовірну кар’єру. Він одразу занурився у металургійну галузь, почавши працювати на заводах у Богемії. Завдяки своїй технічній кмітливості та блискучому організаторському таланту він швидко здобув гарну репутацію і вже у 1869 році обійняв посаду технічного директора в металургійній компанії Tepafer Ironworks. Вітґенштайна почали визнавати як справжнього новатора в сталевій справі.
Ключовим моментом його сходження став 1873 рік. Коли Відень охопила масштабна економічна криза, і багато підприємств опинилися на межі банкрутства, Вітґенштайн побачив у цьому не крах, а унікальну можливість. Він скористався обвалом ринку, щоб викупити акції кількох сталеливарних компаній за безцінь. З цього моменту він почав стратегічно концентрувати контроль над ключовими заводами, особливо в місті Кладно (сучасна Чехія), що стало основою його майбутньої промислової імперії. У цей же період він одружився з Леопольдіною Кальмус, відомою як «Польді» (Poldi), яка стала його надійною опорою у всіх амбітних підприємницьких починаннях.
Промислова монополія Карла Вітґенштайна
Справжній розквіт кар’єри Карла Вітґенштайна припав на період 1880–1890-х років, коли він остаточно утвердився як досвідчений лідер промисловості. Періодом остаточного професійного злету стало заснування у 1889 році заводу «Poldihütte» (Poldi Works) у Кладно, названого на честь його дружини Леопольдіни. Це підприємство не просто виробляло сталь — воно спеціалізувалося на високоякісних сортах і завдяки впровадженню Вітґенштайном нових методів плавки та управління виробництвом швидко здобуло міжнародне визнання, залишивши конкурентів позаду. Його продукція почала експортуватися за межі Австро-Угорщини у великих масштабах, сягаючи ринків Німеччини, Франції та США (що вважали величезним успіхом). За цей масштаб та вплив його справедливо почали називати «австрійським Карнегі».
До 1890-х років фінансова та промислова хватка Вітґенштайна перетворилася на справжню імперію. Він зосередив у своїх руках контроль над більшістю ключових підприємств важкої промисловості всієї імперії, включаючи Kladno Ironworks, Teplitz Iron Company та Ostrau Mines, а також численні підприємства в Моравії. Його компанії стали критично важливими, вони забезпечували залізом різні об’єкти. А цих матеріалів потребувало будівництво залізниць, мостів, суднобудування та створення військової техніки. Вплив Вітґенштайна поширився далеко за межі заводів. Карл став членом правлінь та рад багатьох акціонерних товариств. Саме в цей період його особисті статки сягнули рівня найвищих аристократичних родів Австрії, зробивши його одним з найбагатших бізнесменів світу.
Карл Вітґенштайн як меценат і батько геніїв
Досягнувши значних успіхів у промисловості, Карл Вітґенштайн увійшов у новий, не менш плідний етап свого життя, поступово відійшовши від активної підприємницької діяльності. Починаючи з 1900-х років, він став передавати управління своєю сталевою імперією довіреним директорам, а сам присвятив себе мистецтву.
Він перетворився на одного з найвпливовіших меценатів Австрії, надаючи щедру підтримку художникам, архітекторам і музикантам. Його величний дім у Відні швидко став легендарним культурним салоном, де регулярно збиралися найвідоміші митці тієї епохи. Вітґенштайн рано пішов з бізнесу, у віці 51 року (у 1898 році). Чоловік приділяв багато часу Віденській Сецесії та Віденським майстерням. Його старша дочка, Герміна («Гірниця»), палка прихильниця Густава Клімта, стала берегинею його колекції та давала йому поради щодо покупок. Він навіть фінансував будівництво Сецесійної будівлі значною сумою.
Останні роки життя, з 1908 по 1913, Вітґенштайн присвятив родині та подорожам, повністю відійшовши від справ. Карл помер у Відні у 1913 році, залишивши після себе не лише величезний промисловий спадок, а й маєток, що став символом австрійського індустріального розквіту. Його діти — зокрема філософ Людвіг Вітґенштайн і піаніст Поль Вітґенштайн — успадкували не лише його статки, а й дух меценатства, завдяки чому родина ще десятиліттями зберігала свій вплив на культурне та інтелектуальне життя Європи.
Життя Карла Вітґенштайна — це історія успіху, що виходить далеко за межі звичайного багатства. Він став не просто одним із найбагатших людей Австро-Угорської імперії, а справжнім піонером модерної металургії, який викував економічну міць свого часу. Однак, найбільша унікальність Вітґенштайна полягає в тому, як він зумів поєднати свій промисловий шлях з глибокими гуманістичними цінностями. Пішовши з бізнесу на самому піку, він перетворився на впливового мецената культури, чия спадщина живе не лише в мільйонах тонн сталі, а й у творах мистецтва та філософських ідеях його легендарних нащадків. Карл Вітґенштайн — це символ епохи, коли фінансова потужність і висока культура йшли пліч-о-пліч.
Джерела: ruslo.cz, graphsearch.epfl.ch, www.klimt-database.com, www.reflex.cz, www.erih.ne