Рудольфіна Менцель народилася у Відні в 1891 році. З дитинства і до самої старості вона дуже любила тварин, особливо собак. Жінка займалася дресуванням собак для фронту, провела безліч досліджень і заявила про себе на весь світ. Про те, як Рудольфіна змогла досягти успіху в цій нелегкій справі, читайте тут viennaski.eu.
Юність Рудольфіни
Народилася Рудольфіна в єврейській родині середнього класу. Коли дівчинці виповнилося 4 роки, раптово померла її мати. Незабаром батько одружився з іншою жінкою, яка з перших днів не знайшла з Рудольфіною спільної мови.
Дівчинка підросла і вступила на навчання до Віденського університету. Після закінчення навчального закладу здобула докторський ступінь із психології. У студентські роки вона зустріла свого майбутнього чоловіка Рудольфа Мензеля. У 1915 році вони одружилися і переїхали в Лінц. Рудольф і Рудольфіна кохали одне одного, у них були спільні погляди на життя, науку.
Після переїзду жінка змогла виконати своє старе заповітне бажання — купила собі цуценя тигрового забарвлення боксерської породи, якого назвала Мауглі. Незабаром вона почала дресувати свого вихованця, возити на виставки. Жінка швидко і впевнено почала орієнтуватися в кінологічній науці, яка ще тільки розвивалася. Вона провела експеримент, який тривав 16 років. Під час нього Менцель дійшла висновку, що поведінкові риси тварини є генетичними.
З дресувальниці в експерти
На початку 1920 року жінка заслужила репутацію провідного фахівця з дресування собак. Також вона захопилася вивченням органів чуття собак. У своїй роботі Рудольфіна продемонструвала, що якщо вихованця дресувати правильно, то він легко зможе розрізняти індивідуальний запах конкретної людини.
У 1922 році сім’я Менцелів переїхала жити у двоповерхову віллу, яка розташовувалася за межами Лінца. Незабаром вона завела у себе вдома 60 собак і створила першу в Австрії школу з дресування службових собак.
У 1928 році жінка опублікувала посібник для кінологів, який високо оцінили в усьому світі. Варто зазначити, що перших собак в австрійську поліцію взяли з розплідника Менцель.
У 1938 році німці зібралися відправляти Рудольфіну та її чоловіка до свого військового табору, щоб ті дресували їм собак. Однак друг сім’ї допоміг Рудольфіні з Рудольфом втекти до Австрії. Сім’я переїхала до Палестини, із собою жінка змогла перевезти лише кілька собак.
Хороші службові собаки для Ізраїлю
Менцелі оселилися на півночі Ізраїлю. Незабаром вони заснували центр службового собаківництва, зокрема для потреб підпільної військової організації Хагана.
Згодом на базі цього підрозділу Хагани створили кінологічну частину “Окец”. Ханаанські собаки дуже цінувалися ізраїльською армією в той період, оскільки мали особливе чуття на вибухівку. Крім цього, ця порода вважається відмінним, відданим охоронцем. Особливість цих собак полягає в тому, що вони ніколи не торкаються підозрілого предмета і не дозволяють наближатися до нього нікому.
Рудольфіна змогла одомашнити ханаанського собаку, також вона розробила у своєму розпліднику програму з підготовки собак-поводирів для сліпих людей. У 1950 році Менцель змінила напрямок своєї роботи, вона зайнялася дресуванням собак-поводирів.
У 1960-х роках Рудольфіна викладала психологію тварин у Тель-Авівському університеті, стала першою в історії цього навчального закладу професоркою-жінкою.
У Менцелів не було дітей. Все своє життя вони прожили в любові, розумінні та померли протягом одного тижня в 1973 році. Спочатку з життя пішов Рудольф, а слідом за ним Рудольфіна. Ця жінка змогла перетворити любов до вихованців на серйозне професійне заняття, тим самим зробивши великий внесок у розвиток кінології.