Хто з нас не чув про знаменитий торт «Захер»? Це не просто десерт, це справжній символ Відня, який пережив імперії та війни. Але за цією легендарною шоколадною насолодою стоїть не менш цікава історія родини Захер (Sacher), яка зуміла перетворити один-єдиний рецепт на імперію. Ми часто сприймаємо готелі чи відомі бренди як щось непорушне, але насправді за ними завжди стоять звичайні люди – з їхніми амбіціями, скандалами, великими успіхами та незламною волею. Далі на viennaski.eu.
Історія родини, яка творила символи Відня
Історія успіху родини Захер (Sacher) почалася з молодого генія-кондитера, але розцвіла завдяки амбіціям, комерційному хисту і незламній жіночій волі.
Дивовижна історія цієї сім’ї почалася з Франца Захера (1816–1907), якому традиційно приписують створення всесвітньо відомого торта «Захер» (Original Sacher-Torte). Хоча частина його історії обросла легендами, які пізніше підтримував син, саме Франц заклав кулінарний фундамент, що перетворив просту шоколадну насолоду на австрійський символ.
Син засновника, Едуард Захер (1843–1892), мав талант перетворювати ідеї на бізнес. Успіх прийшов до нього, коли він відкрив першу крамницю з делікатесами біля Віденської опери. Цей успіх дозволив йому здійснити головний крок: у 1876 році він заснував знаменитий готель «Захер». Завдяки зусиллям Едуарда торт «Захер» став не просто десертом, а справжньою «візитівкою» розкішного закладу.
Після раптової смерті Едуарда в 1892 році, керівництво готелем взяла на себе його дружина, Анна Захер (1859–1930). Вона керувала готелем майже 40 років і саме вона надала йому той незабутній стиль, характер та атмосферу, які асоціюються із «Захером». Анна була відома своєю ексцентричністю і перетворила готель на улюблене місце зустрічей європейського вищого суспільства, закріпивши його статус як культового закладу.
Після сімейних та економічних змін, у 1934 році готель перейшов у власність родини Ґюртлер (Gürtler). Найбільш помітним сучасним керівником стала Елізабет Ґюртлер, яка прийняла управління у 1990-х роках. Традицію сімейного ведення бізнесу продовжують її діти. Вони зберігають класичний підхід, забезпечуючи, щоб історія, започаткована Францом Захером, жила далі.
Франц Захер: як 16-річний учень створив кулінарну легенду
Головною і, мабуть, найбільш містичною постаттю в історії знаменитої австрійської родини є Франц Захер (1816–1907) — кондитер, чиє ім’я назавжди асоціюється з винаходом легендарного торта «Захер».
Слава наздогнала його, коли він був ще юнаком. За сімейною легендою (яку пізніше активно поширював його син Едуард) у 1832 році 16-річний Франц навчався на другому році в палаці австрійського міністра закордонних справ, принца Меттерніха. Принц наказав кухарям терміново приготувати особливий десерт для вечері з високопоставленими гостями, суворо попередивши, щоб не осоромили його ввечері.
Саме того дня головний кухар несподівано захворів, і завдання перейшло до юного Франца. Хлопець, якому було всього 16 років, винайшов той самий шоколадний торт з абрикосовим прошарком. Отакий вдалий експеримент вийшов у Франца. Хоча історики припускають, що цю драматичну версію Едуард вигадав багато років потому, щоб підіграти ностальгії віденців за імперським минулим. А торт став реальністю і полюбився усьому світові.
Ось так Франц Захер став засновником династії та батьком одного з головних символів Австрії. Найбільшого комерційного розквіту його справа досягла вже завдяки сину. Едуард пізніше відкрив знаменитий готель «Захер» поруч з Віденською оперою, де торт став його візитівкою. Точний рецепт, створений самим Францом Захером, залишається засекреченим, що підтримує легенду і славу династії.
Анна Захер: засновниця віденського розкішного світу
Анна Захер 1859–1930) — постать, яка свого часу очолювала цілу епоху і творила історію успіху своєї родини. Історія готелю «Захер» нерозривно пов’язана з ім’ям цієї жінки — непересічної австрійської готельєрки, яка зуміла перетворити заклад свого чоловіка на світову легенду. Народжена в скромній сім’ї віденського м’ясника, Анна Марія Фукс вийшла заміж за Едуарда Захера в 1880 році. Едуард, син винахідника знаменитого торта, був підприємцем, який створив готель «Захер». Готель став місцем, що гарантувало аристократії не лише найкращу кухню, але й окремі кімнати для особистих зустрічей.
Справжній розквіт готелю настав після того, як Едуард передчасно помер у 1892 році. Керівництво взяла на себе його вдова, яка швидко стала відома як «фрау Захер». Хоча з віком її краса згасала, Анна з лишком компенсувала це своєю грізною особистістю та непохитною волею. Вона стала іконою, яку часто бачили на публіці під час прогулянок. Анна незмінно курила сигару в супроводі своїх дрібненьких французьких собачок. Попри цю ексцентричність, стандарти готелю ніколи не знижувалися. Майже чотири десятиліття вона майстерно вела свій бізнес у світі, де домінували чоловіки-підприємці.
Готель «Захер» процвітав не лише завдяки легендарному шоколадному торту та вишуканій кухні, але й завдяки особливому типу мислення самої Анни, яка все робила з орієнтацією на корисність та функціональність. «Захер», розташований навпроти Опери та недалеко від Імператорського палацу, став свідком багатьох таємниць Габсбургів — від побачень ерцгерцогів до трагічних розмов кронпринца Рудольфа перед його самогубством. Анна ніколи не порушувала мовчання про те, що відбувалося в приватних кімнатах. І завдяки цьому вище суспільство їй безмежно довіряло.
Навіть після краху імперії під час Першої світової війни, коли Відень заполонили голодні та зубожілі аристократи, Анна проявила шляхетну щедрість. Вона годувала та забезпечувала житлом бідних студентів, за що була відзначена однією з найвищих нагород новоствореної Австрійської Республіки — Goldene Verdienstkreuz.
Хоча Анна Захер відмовилася писати мемуари, після її смерті у 1930 році було опубліковано безліч захопливих історій. Похоронний кортеж фрау Захер із великою урочистістю востаннє проїхав повз її всесвітньо відомий готель, засвідчуючи повагу віденців до жінки, яка перетворила сімейний бізнес на справжню культурну спадщину країни.
Цікавинки про культурну та кулінарну спадщину відомої родини
Готель «Захер» та однойменний торт — це значно більше, ніж просто заклад чи десерт. Вони перетворилися на живу частину культурної та політичної історії Відня. Протягом десятиліть родина Захер працювала для просування свого творіння. І готель «Захер» був важливою соціальною інституцією, незмінно приваблюючи еліту, дипломатів, артистів та представників вищого суспільства, а його історія тісно переплелася з драматичними подіями XX століття.
Наприклад, після завершення Другої світової війни будівля готелю використовувалася окупаційними силами, перетворившись зі світського салону на важливий адміністративний об’єкт. Існують навіть згадки про кримінальну історію цих часів. Історичні записи готелю говорять про теракт 1947 року — вибухи валіз, пов’язані з діяльністю радикальної групи Irgun. Ці факти підтверджують, що «Захер» був не просто фоном, а безпосереднім учасником складних повоєнних подій.
Слава родини Захер має як історичні, так і кулінарні нюанси. Найвідомішим курйозом є так звана «війна» за печатку між готелем та кондитерською Demel. Існує чітка візуальна відмінність: справжній Original Sacher-Torte, що продається у готелі, завжди має круглу шоколадну печатку, тоді як його конкурент використовує трикутну марку. Ця дрібниця є кульмінацією десятирічних юридичних суперечок за право називатися «оригінальним».
Не менш важливим є культурний слід спадщини. Готель і торт багаторазово згадувалися у світовій літературі та репортажах, ставши символом імперської величі австрійської столиці. Його особлива атмосфера, будівля та бар фігурують у багатьох оповідях і фільмах про повоєнний Відень, часто асоціюючись із детективними розслідуваннями та місцем зустрічей міжнародної розвідки.
Джерела: www.wienerleben.at, www.pension-sacher.at, bulldogbazar.com, www.encyclopedia.com, finniancolumba.be