У сучасному європейському мистецтві мало хто з художників здатен викликати такий жвавий інтерес, як австрійська майстриня Ксенія Гауснер (Xenia Hausner). Її творчість, сповнена драматизму, кольорової насиченості та багатозначних наративів, давно вийшла за межі Відня, підкоривши галереї та колекціонерів по всьому світу. Гауснер — художниця, яка працює на межі театральної постановки та живопису: її фірмові великоформатні полотна часто зображують жінок у незвичайних, часто напружених, міжособистісних ситуаціях. Далі на viennaski.eu.
Раннє дитинство та становлення майбутньої художниці
Шлях до світової слави для австрійської художниці Ксенії Гауснер розпочався у Відні, де вона народилася у 1951 році. Її дитинство минуло в оточенні мистецтва, адже вона була донькою відомого живописця Рудольфа Гауснера, що заклало міцний фундамент для її майбутньої кар’єри.
Початкову професійну освіту Ксенія Гауснер присвятила театру. Вона навчалася сценографії (мистецтву створення сценічного простору) в престижній Академії образотворчих мистецтв у Відні, а також підвищувала кваліфікацію у Лондонській Королівській академії драматичного мистецтва (RADA) на початку 1970-х років.
Цей вибір швидко приніс їй успіх: з 1975 по 1992 роки Гауснер працювала сценографом та художником декорацій, створивши понад сто театральних та оперних постановок. Її роботи прикрашали сцени провідних європейських театрів, включаючи Ковент-Гарден у Лондоні, Державний театр у Відні, Театр де ла Монне в Брюсселі та Зальцбурзький фестиваль.
Саме цей масштабний досвід у театрі став вирішальним для формування її унікального стилю. Використовуючи сценографічні прийоми, а саме колажі, побутові матеріали та створення сценічних «фреймів», Гауснер навчилася створювати «театралізовані» сцени. У 1992 році відбувся доленосний поворот: Ксенія Гауснер повністю присвятила себе станковому живопису. Вона трансформувала свою сценічну уяву у великоформатні полотна, які виглядають як застиглі кадри з вистави чи кіно. Ці картини-пуанти, що зображують людей у напружених та інтерпретованих ситуаціях, стали її візитівкою.
Стиль та тематика Ксенії Гауснер
Творчість Ксенії Гауснер — це глибоке дослідження людини у складному соціальному просторі, що відображає вічні теми взаємин, влади, самотності та пошуку особистої безпеки. Художниця майстерно переносить на полотно ідею ролі людини у повсякденному житті, розглядаючи його як безперервне акторство. Вона часто будує свої композиції як групові сцени, фіксуючи фрагментарні ситуації, що нагадують стоп-кадр із вистави або кіно. У цих застиглих кадрах персонажі, переважно жіночі образи, ніби застигли в напружених, багатозначних міжособистісних драмах.
Фірмовим почерком Гауснер є експресивний живопис, який миттєво привертає увагу своєю насиченою, майже кислотною колірною палітрою. Її манера письма є жестовою, де кожен мазок і шар фарби слугує підсиленню емоційного стану та внутрішньої напруги зображеної сцени. Кольори художниця використовує яскраві та контрастні, сміливо застосовуючи нетрадиційні тональні рішення для моделювання обличчя та шкіри, що надає її фігурам особливої емоційної гостроти.
Гауснер працює переважно у форматі великих полотен, проте її художня діяльність не обмежується лише станковим живописом. Вона активно створює серії на папері, займається фототрансформаціями — перетворенням фотографічних зображень у живописі, а також випускає графічні серії та лімітовані артвидання, демонструючи технічну багатогранність свого творчого методу.
Найважливіші виставки Ксенії Гауснер
Міжнародний статус Ксенії Гауснер як однієї з найпомітніших фігуративних художниць сучасності підтверджується постійною присутністю її робіт у найавторитетніших музейних та галерейних просторах по всьому світу. Її полотна, що поєднують театральний експресіонізм із соціальним коментарем, є бажаними експонатами для публічних та приватних колекцій.
Особливе місце в її творчій біографії займає ретроспектива «True Lies» («Правдива брехня»), яка відбулася у легендарному Albertina Museum у Відні. Ця масштабна виставка, що демонструвалася у 2019–2021 роках, стала визначним підсумком її багаторічної роботи, закріпивши місце художниці серед класиків сучасного австрійського мистецтва.
Водночас динаміка її творчого життя підтримується регулярними персональними показами у провідних комерційних просторах. Художниця є постійною авторкою виставок у таких ключових точках світового артринку, як Forum Gallery у Нью-Йорку, де її роботи виставлялися, зокрема, у 2019 році, а також у сучасних європейських центрах, як-от KÖNIG Galerie у Берліні, де відбулися значні представлення її серій у 2021–2022 роках.
Географія її експозицій охоплює цілі континенти. Її полотна були представлені на важливих колективних виставках у Ludwig Museum, Kunsthaus Wien та Rupertinum. Ксенія Гауснер також активно підкорювала азійський артпростір, демонструючи свої роботи у Today Art Museum у Пекіні та Shanghai Art Museum.
Європейська спадщина художниці була підкреслена виставками у Російському музеї в Санкт-Петербурзі та Palazzo Ducale di Mantova в Італії. Не дивно, що роботи Гауснер увійшли до постійних фондів та експозицій провідних музеїв сучасного мистецтва, а також престижних корпоративних колекцій, що красномовно свідчить про її міжнародний та комерційний успіх.
Як критики сприймають живопис Ксенії Гауснер?
Творчість Ксенії Гауснер постійно перебуває під пильною увагою мистецтвознавців та критиків, які сходяться на думці: її живопис — це не просто зображення, а багатогранна, свідомо ускладнена постановка. Критики відразу звертають увагу на великоформатний масштаб полотен і сильну, інтенсивну колірну палітру. Як зазначає Galerie Schimming, Гауснер створює «загадкові світи зображень», де переважно жіночі фігури розташовані у невизначених просторах і неоднозначних ситуаціях. Ця техніка, за спостереженням KÖNIG GALERIE, надає її роботам монтажного характеру, порівнянного з кіно- чи фотографічним кадром. Картини виглядають як фрагменти історії, «подібні до кінокадрів, сюжет яких загубився», що свідомо унеможливлює чітку інтерпретацію.
Саме ця свідома фрагментарність знання та відмова від подачі «готової» оповіді є ключовим художнім прийомом Гауснер. Критики, зокрема kovacek-zetter, визнають, що ситуації у картинах не є однозначними, але вони глибоко резонують із глядачем, змушуючи його «читати» полотно, використовуючи власний життєвий досвід.
Мета художниці, як вона сама підтверджує, полягає не в простому переказі реальності, а в прагненні вийти за межі намальованого. Гауснер свідомо уникає подачі «чорно-білих» рішень, визнаючи, що життя є складним, що, як вона сама зізнається, іноді викликає критику через таку безкомпромісну правдивість і бажання копатися в суті людської природи.
Варто сказати, що значна частина критичних матеріалів зосереджується на «жіночому погляді» (female gaze), який панує у творчості Ксенії. Критики підкреслюють, що Гауснер протиставляє свою творчість багатовіковій традиції чоловічого погляду, створюючи жіночий контрсвіт. Її героїні, як зазначає KÖNIG GALERIE, це «сильні, суперечливі та комплексні жіночі фігури», далекі від стереотипних образів. Сама художниця говорить, що її персонажки є «непокірними». Ця психологічна глибина і драматична композиція напряму пов’язані з її походженням як сценографа. Критики постійно цитують цей факт, адже перед тим, як нанести фарбу на полотно, Гауснер створює у своїй студії складні просторові інсценування з живими моделями, щоб розкрити загадку зображуваного.
Джерела: www.galleryand.studio, www.kovacek-zetter.at, www.parnass.at, www.galerieschimming.de